Аортальна регургітація: симптоми, причини та сучасні методи лікування

Аортальна регургітація — це серцеве захворювання, при якому аортальний клапан не закривається повністю, внаслідок чого кров повертається назад у лівий шлуночок під час діастоли. Це порушення нормального кровотоку призводить до перевантаження серця, розширення шлуночка та, у запущених випадках, до серцевої недостатності.

Своєчасна діагностика та правильна терапія значно знижують ризик ускладнень. У цій статті детально розглядається, що таке аортальна регургітація, чим вона небезпечна, як її виявити та лікувати.

Причини розвитку аортальної регургітації

Патологія може бути вродженою або набутою. У більшості випадків вона є наслідком змін у клапанному апараті чи аорті.

Найпоширеніші причини включають:

  • Ревматичне ураження клапана — наслідок перенесеної стрептококової інфекції.
  • Інфекційний ендокардит — запалення клапанного апарату, що призводить до руйнування стулок.
  • Вроджені вади — наприклад, двостулковий аортальний клапан.
  • Синдром Марфана та інші сполучнотканинні порушення, що спричиняють дилатацію кореня аорти.
  • Гіпертонія — тривалий підвищений тиск сприяє розширенню кільця аортального клапана.
  • Травми грудної клітки або операції на серці.

У деяких пацієнтів аортальна регургітація розвивається поступово й непомітно, особливо у випадках помірного ураження клапана, що потребує регулярного контролю.

Класифікація за ступенем тяжкості

Регургітацію поділяють на 4 ступені залежно від обсягу зворотного потоку крові:

  • I ступінь — мінімальна кількість крові повертається, симптоми відсутні.
  • II ступінь — помірна регургітація, з’являються перші ознаки перевантаження серця.
  • III ступінь — значне перевантаження лівого шлуночка, симптоми серцевої недостатності.
  • IV ступінь — критичний стан, високий ризик серйозних ускладнень, необхідне хірургічне втручання.

Важливо визначити ступінь аортальної регургітації, щоб правильно підібрати тактику лікування та запобігти ураженню міокарда.

Симптоми аортальної регургітації

На початкових етапах захворювання може не мати клінічних проявів. Однак зі збільшенням об’єму регургітації з’являються характерні симптоми:

  • Задишка при навантаженні або у спокої.
  • Пульсуючий біль у грудях або відчуття тиску.
  • Підвищена втомлюваність, слабкість.
  • Серцебиття, особливо в положенні лежачи.
  • Запаморочення, непритомність при різких рухах.
  • Симптоми серцевої недостатності — набряки, задишка вночі, розширення вен на шиї.

Виразність симптомів залежить від ступеня зворотного потоку крові, тривалості перебігу хвороби та компенсаторних можливостей серця.

Діагностика аортальної регургітації

Правильна діагностика — ключ до успішного лікування. Основними методами обстеження є:

1. Ехокардіографія (УЗД серця)

Найінформативніший метод для оцінки клапанної недостатності, об’єму зворотного потоку, фракції викиду та стану лівого шлуночка.

2. Кольорове доплерівське картування

Дає змогу візуалізувати зворотній струмінь крові через клапан.

3. Рентген грудної клітки

Може виявити кардіомегалію (збільшення серця) та ознаки застою в легенях.

4. Електрокардіограма (ЕКГ)

Допомагає виявити гіпертрофію лівого шлуночка або аритмії.

5. Магнітно-резонансна томографія (МРТ)

Уточнює структуру серця та об’єм зворотного потоку у складних випадках.

6. Коронарографія

Проводиться перед операцією для оцінки стану коронарних артерій.

Своєчасне виявлення аортальної регургітації — запорука запобігання незворотним змінам у серцевому м’язі.

Лікування аортальної регургітації

Тактика лікування залежить від ступеня порушення, наявності симптомів та впливу на функцію серця.

1. Консервативна терапія

Застосовується при легких і помірних формах:

  • Інгібітори АПФ або сартани — знижують навантаження на лівий шлуночок.
  • Бета-блокатори — уповільнюють серцебиття.
  • Сечогінні препарати — усувають прояви серцевої недостатності.
  • Регулярний моніторинг УЗД серця.

Метою є збереження функціональності серця та відстрочка оперативного втручання.

2. Хірургічне лікування

Показане при важкому ступені регургітації або появі симптомів серцевої недостатності.

● Протезування аортального клапана

Найбільш поширена операція. Заміна пошкодженого клапана на механічний або біологічний.

● Реконструкція клапана

У деяких випадках можливе збереження власного клапана із корекцією його структури.

● TAVI (транскатетерна імплантація клапана)

Малоінвазивний метод, що підходить пацієнтам з високим хірургічним ризиком.

Після успішної операції пацієнти повертаються до активного життя з суттєво зниженим ризиком ускладнень.

Прогноз і профілактика

Прогноз при аортальній регургітації залежить від своєчасності лікування. При хірургічному втручанні на ранній стадії він сприятливий: пацієнти живуть десятиліттями без повторного втручання.

Профілактика включає:

  • своєчасне лікування інфекцій;
  • контроль артеріального тиску;
  • регулярні обстеження після 40 років;
  • профілактика ендокардиту перед стоматологічними та хірургічними процедурами (особливо при вроджених вадах).

Аортальна регургітація — серйозне захворювання, яке при відсутності лікування може призвести до серцевої недостатності або смерті. Проте сучасні методи діагностики та хірургії дозволяють ефективно контролювати стан пацієнта, зберігаючи високу якість життя. Регулярні обстеження, уважність до симптомів і своєчасна терапія — найкраща стратегія боротьби з хворобою.